вірши Максима Рильского
ИЛЬИЧ И ДЕВОЧКА М. Рыльский.

 Я вам стихи читать начну,

Я расскажу вам, дети,

Как в голод девочку одну

Ильич однажды встретил.

Чтоб наша красная звезда

Была навеки с нами,

И Ленин очень занят был,

Но взял с собой малышку,

Её согрел и накормил,

Достал с картинкой книжку.



Среди больших и важных дел

Смог малое увидеть...

Людей любить Ильич умел,

Умел и ненавидеть.



Он ненавидел всех господ,

Царя и генералов,

Зато любил простой народ,

Любил детишек малых.



Все ребятишки в наши дни

Растут, как сад весенний.

Так пусть стараются они

Такими быть, как Ленин.

Максим Рыльский стихи вірши Максима Рильского

Дрімає білий ліс,
мов чарами повитий,
а місяць із небес алмази сипле скрізь
і сяйвом облива зимові сніжні квіти...
Дрімає білий ліс.
А між кущами зайчики маленькі
вже гулянки веселі почали
і в′ються у танку,
неначе пух легенький,
у тихім морі мли.
І сиві хмароньки
у небесах дивують,*
як гарно зайчики
ведуть свої танки,
і бачить ліс крізь сон,
як зайчики танцюють,
і шепче їм казки...

Розмова з другом

Ліс зустрів мене як друга
Горлиць, теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов'їним,
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням,
Круглим циканням дроздів.
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість,
Кленів лапами густими,
Сосни гомоном одвічним,
Срібним шемранням осик.
І до друга я звернувся
Із промовою такою:
Ти рости на втіху людям,
Отіняй кохання чисте,
Бережи нам світлі ріки,
Що полям несуть вологу,
Що запліднюють сади,

А за кожну деревину,
Що піде нам на будови
Чя на щогли корабельні,
Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була ве