Сьогодні, 18 ЖОВТНЯ 2016 р. ми розповімо про одну з найстарших жительок села Шилово, Лашину Софію Олександрівну. Цього місяця Софія Олександрівна відзначатиме своє 86-річчя.
Народилася вона на хуторі «Зелений клин» 31 жовтня 1930 року, але згодом батьки переїхали в Шилово, де і пройшло все життя Софії Олександрівни. Ще малою дитиною доводилося Софії допомагати батькам по господарству, бо важкі були тоді часи.
В десять років в мирне життя Софії, як і всіх вірвалася війна, як і всі діти, школу хіба закінчила 5 класів. Роки були холодні і голодні. Трудове життя розпочала рано, після війни молодь агітували працювати на заводи, бо не було кому працювати, тож вона разом із другими пішла працювати на Дружківський метизний завод. І хоча Софія Олександрівна тоді була ще малолітньою (15 років) за працьовитість і відповідальність її поставили за станок, де вона завжди перевиконувала норму і в кінці дня в неї завжди майорів червоний прапорець.
Згодом все ж таки прийшлося повернутися додому до батьків, бо треба було допомагати дома. Працювала і в полі на прицепі, і на ланках. Приходилось працювати скрізь, бо робочих рук не хватало.
В 1952 році вийшла заміж. Народила і виховала разом з чоловіком трьох дітей. Працювати пішла на колгоспну ферму, де і пропрацювала до самої пенсії, майже 40 років. Завжди відзначалась працьовитістю, була однією з передових доярок у колгоспі, навіть і в районі. З свою копітку працю відзначилась державними нагородами. Має заслужені нагороди:медаль « За доблесну працю», знаки «Ударник дев’ятої п’ятилітки» і «Ударник десятої п’ятилітки», «Медаль Жукова», знаком «Переможець соціалістичних змагань 1970 року», «Переможець соціалістичних змагань 1979 року», медаль «За доблесну працю» та багато інших відзнак і грамот. Має також відзнаки за донорство, бо здавала кров багато разів – «Донор СССР».
Де б Софія Олександрівна не працювала, завжди в неї був порядок і дома, і на роботі.
Зараз в поважному віці також не сидить на місці, все чимось зайнята, ще має добрий зір і багато читає, цікавиться новинами.
Має Софія Олександрівна 6 онуків, дочекалась і правнуків, їх у неї двоє. Всі часто відвідують бабусю. Так і живе.
Побажаємо ще довгого життя і здоров’я, щоб прожити їй роки, які залишились без хвороб і негараздів.